Мільйони українських сімей розділені війною — чоловіки на фронті, а дружини й діти за кордоном. Психологи фіксують ризики для дітей, які дорослішають без батька поруч, а пари не витримують випробування відстанню.
За даними Eurostat, навесні 2026 року в ЄС під тимчасовим захистом перебували понад 4,3 млн українців, які втекли від війни. Найбільше — у Німеччині, Польщі та Чехії, переважно жінки й діти. Водночас у війську служить понад 1 млн людей, 90% — чоловіки, значна частина яких мають дітей.
Автор колонки описує, як тривала розлука руйнує не лише подружні стосунки, а й зв’язок батьків із дітьми: перші кроки, слова, навчання плавати чи їзді на велосипеді відбуваються без тата, який бачить дитину лише на екрані смартфона. За польською статистикою, у 2024 році українці були найчастішими іноземними партнерами у шлюбах із громадянами Польщі — що опосередковано свідчить про масштаб змін у сімейних стосунках за роки війни.
Дослідження підтверджують ризики: тривала відсутність батька, поєднана з розлученням, бідністю чи вимушеним переїздом, підвищує ймовірність проблем дитини із завершенням школи, соціально-емоційною адаптацією та психічним здоров’ям у дорослому віці. Метааналіз 66 досліджень показав зв’язок між залученістю батька та освітніми результатами дітей, а дослідження сирійських дітей-біженців виявило більше депресивних симптомів у розлучених з батьками через війну дітей.
Автор наголошує: попри відсутність фізичних поранень, мільйони українців втрачають час із родинами, який неможливо повернути чи компенсувати, і закликає суспільство звертати увагу на ці невидимі втрати так само, як на видимі жертви війни.
За матеріалами Українська правда