З липня судновласники масово відмовляються заходити в українські порти через российські атаки на цивільні судна. Розглядаємо, чи є такі відмови порушенням контрактів і яким чином застереження про воєнні ризики визначають права сторін.
З 22 липня заходи суден до портів Великої Одеси фактично припинилися. Судновласники самостійно відмовляються від рейсів після серії російських ударів: лише в перші два тижні липня було 23 атаки на портові об’єкти та 17 атак на цивільні судна. 19 липня ракетами атакований балкер з українською кукурудзою — удари забрали життя десяти людей, судно згодом затонуло.
Понад 60% українського експорту проходить морем: зернові, олія, металопрокат, залізорудна сировина. Зупинка суднозаходів вдарює по всій експортній економіці, а не лише по аграрному сектору. Для експортерів, покупців та фрахтувальників виникає питання: чи можна стягнути збитки за відмову судна заходити в порт.
У більшості контрактів розв’язка криється в застереженні VOYWAR (BIMCO War Risks Clause) — стандартному положенні про воєнні ризики, включеному до переважної більшості рейсових чартерів світу. Це застереження дає судновласнику право відмовитися від заходу в небезпечний район, змінити маршрут чи вимагати назначення безпечного порту, якщо виконання чартеру може наразити судно, екіпаж чи вантаж на воєнні ризики. Таке право передбачено самим контрактом і не вважається відхиленням від рейсу.
Однак право судновласника не абсолютне. Англійське право (якому підпорядкована переважна більшість світових чартерів) вимагає об’єктивно розумного судження: має існувати реальна ймовірність небезпеки, а не лише теоретична можливість. У квітні 2025 року BIMCO оновила редакцію VOYWAR 2025, урахувавши досвід російської війни проти України та атак в Червоному морі. На ринку нині співіснують чартери старої (2013) та нової редакцій, що відрізняються умовами номінації альтернативного порту й розрахунком фрахту.
Що це означає для вас: Застереження про воєнні ризики (VOYWAR) дає судновласникам право відмовитися від заходу в український порт без порушення контракту, але лише на основі об’єктивно розумного судження про реальну небезпеку.
За матеріалами Економічна правда